Faces of Krakow

Once when I was in Krakow, I was two minutes late for a night bus. The next one was supposed to come in an hour. I was so frustrated and lost for a moment, I didn't know what to do. I was so tired after watching Street Theater Festival, and I had to walk for 40 minutes more...

But I wasn't alone in that position. One couple was also late for a bus, we started talking and walking in the direction to our homes (we lived on the same street). Later they took me to their taxi and brought me home. It is definitely the most memorable day in Krakow for me.
(See also Spaces of Krakow)

When I was in Krakow, I was so eager to cycle around the city, it is very bicycle-friendly. No one from my summer school I was studying at in Krakow was as eager, so I found a bike-partner via Couchsurfing. On the day we were supposed to go cycling it was raining cats and dogs! Despite that, my partner Aranda came for a meeting soaking yet with a bike! We didn't cycle, obviously, but we had the best hot chocolate ever.

I have a little fear of taking a wrong bus (especially in the evening) or being on a wrong bus stop, so I always ask again strangers, even if I'm 100% sure. Once I asked a young woman and we started chatting. She asked me about my summer school, and about conflicts in Ukraine. It turned out her university friend was from Ukraine. She wished speedy end to the war in my country. I've never felt so much caring about Ukraine abroad as I felt it in Poland.
Instead of going sigh-seeing, I highly recommend to get to know local people and find friends. People is what fills a city with emotions.

Одного разу, коли я був у Кракові, я запізнилась на нічний автобус на 2 хвилини. Наступний мав приїхати через годину. Я такзасмутилась і на мить розгубилась, я не знала,що мені робити. 

Я так втомилася після перегляду Вуличного Фестивалю Театрів,і тепер я мала йти пішки ще 40 хвилин...

Але у такій ситуації була не я одна. Одна молода пара теж запізнилась, ми почали говорити і йти у напрямку наших домівок через парк (ми жили на одній вулиці). Пізніше вони взяли мене у своє таксі і привезли мене до гуртожитку. Це, безумовно, найпам'ятніший  день в Кракові для мене.

Коли я була у Кракові, я дуже хотіла покататись на велосипеді місту, це дуже велосипедне місто. Ніхто з моєї літньої школи не був  у захватід цієї ідеї , тому я знайшов байк-партнера через Couchsurfing. У той день, коли ми мали вирушати у велоподорож, лило як з відра (як виявляється, це теж дуже по Краківські)! Незважаючи на це, мій партнер Аранда прийшла на зустріч абсолютно мокра ще й з велосипедом! Ми так і не покаталися, звичайно, але ми спробували найкращий гарячий шоколад у світі.

У мене є маленький страх сісти не на той автобув ввчері, або стояти не на тій зупинці, тому я постійно перепитую людей, навіть якщо на 100% впевнена. Одного разу я запила одну молоду жінку, ми почали розмовляти. Вона розпитала мене за мою літню школу, за конфлікти в Україні. Виявилось, що її університетська подруга з України! Вона побажала якнайшвидшого закінчення війни у моїй країні. Я ніколи не відчувала такої турботи про Україну за кордоном, як я відчувала у Польщі.

Замість того, щоб насолоджуватися визначними пам'ятками,  я дуже рекомендую познайомитися із місцевими жителями і знайти друзів. Люди - це те, що наповнює місто з емоціями.