Things that have changed

I've started noticing some things, that recently appeared or changed in our daily life, and to which we've gotten used already.

We watch news out of necessity, it is the source of information about how our tomorrow will look like.
I react very emotionally to people who wear military uniform on the streets.
It's impossible to avoid sharing your political views. Many things, including what kind of power will rule your city, depend on that.
I try not to look at exchange rates.

When asnwering a 'how-are-you' question, we add 'regarding the cicurmstances' part.

Our plans are quite unstable.
Many public entertainment events are criticized as inappropriate. However I don't know, what hurst more - their presence or vidsytnist.
Films, books about war and disasters have gained a different sound. Now we are looking for practical solutions there.
You can easily find maps with shelters in your city on the internet .
Our country is divided into several worlds.
We dream less.
Unfortunately, I have prejudices to people from Russia and eastern Ukraine. Not because I am better, but because it's a little safer.

We hear the evacuation rules in metro more often.

Our resistance to grief has significantly increased. 

We are all engaged in charity, this is not even a question of morality now.

We need less things for joy, like no soldiers killed today, or a piece of bread on the table.

We appreciate time with family more.

We want to hear more Ukrainian songs, watch Ukrainian films, wear our clothes.

We continually pray for peace and wish each other peace.

The war changes everything. It's our power not to let it paralyze us and make the most lessons of it.

Photo by Anastasia Vlasova
Я почала помічати, що речі, яких раніше не було у нашому щоденному житті, тепер присутні постійно, і ми плавно звикли до них.

Перегляд новин тепер став життєвою необхідністю, джерелом інформації про те, яким будеш наш завтрашній день.

Я дуже емоційно реагую на людей у військовій формі.

Уникнути розмови про політичні погляди неможливо, бо від цього залежить, хто завтра керуватиме твоїм містом.

Я стараюсь не дивитись на курс валют.

Нa відповідь на питання "як справи?" тепер відповідають із вставкою "беручи до уваги обставини..."

Наші плани досить нестійкі.

Фільми, книги про війну і катастрофи набули іншого звучання. Тепер ми шукаємо там практичні поради.

В інтернеті можна легко знайти карти бомбосховищ.

Наша країна поділена на декілька світів.

Ми менше мріємо.

Усі масові розважальні події та інновації критикуються як недоречні, хоча не відомо від чого стане гірше, від їхньої відсутності чи присутності.

У мене, нажаль, тепер є упередження до росіян і і людей зі сходу. Не через те, що ми кращі, а через те, що так трошки безпечніше.

Ми частіше чуємо правила евакуації і техніки безпеки в метро.

Нам потрібно менше речей для радості, наприклад щодного вбитого солдата, чи хліб на столі.

Ми більше цінуємо часом із рідними.

Нам хочеться частіше слухати українських пісень, дивитись українські фільми, носити наш одяг.

Ми постійно молимось за мир.

Війна все змінює. Наша сила в тому, аби не дати їй нас паралізувати і винести із неї найбільше уроків.